Сторінка 9 з 12«12789101112»
Модератор форуму: Апельсинка 
Ліс » Королівство_Гармонія » Толока » Ось,вона творчість!
Ось,вона творчість!
prokop Оффлайн · 28.07.2014 в 20:20
prokop

Спасибо Коля за положительные отзывы о моём творчестве! Вот представляю уважаемой публике очередное стихотворение.

Вестник проведения.

Как облако, безмерно одинока,
И пряча одиночество в душе,
Она не одобряла знание порока,
Хотя хотелось жить не по клише.
Пытаясь создавать свою судьбу,
Всегда была звенящею струной,
Любила руки подставлять дождю,
И пела оду ветру в летний зной….
Случилось это вечером, однажды,
Свой, мимо коротая путь,
Он шёл, брутальный и вальяжный,
Казалось – горы мог свернуть,
Густые брови, синие глаза,
Большие плечи, словно у Атланта,
И вдруг, внезапно, началась гроза,
Ему не оставляя варианта.
Он на крыльце: «хозяйка, ох и льёт!»,
Она в ответ: «я гостю рада»,
Но не известно с кем судьба сведёт,
И кто укрылся от дождя и града.
И тут, откуда не возьмись,
Малюсенький котёнок посреди дороги,
Комочек рыжий, будто лис,
Мяучит под дождем от безнадёги.
Она не в силах удержать порыв,
Ну словно сердце голое, под градом,
Про зонт, про всё на свете позабыв,
Она уже бежала за ограду.
Едва успела рыжего спасти,
Гость подхватил её без слов, на руки,
Пускай звенят хрустальные мосты,
Пьянящий поцелуй, чарующие звуки.
Была в его руках под проливным дождём,
В одежде мокрой и прилипшей к телу,
Меж ними будто полыхал огнём,
Комочек рыжий – сердце оголтелых.
И гость понёс её, не напрягаясь, в дом,
Своей вальяжною походкой,
А дождь, как будто умиляясь в том,
Играл водой, выстукивая нотки.
И до утра, под музыку дождя,
Они запретный плод вкушали,
Так часто из-под ног земля плыла,
И думали о чём – едва ли.
Потом она уснула сладким сном,
А гость, могучие расправив плечи,
Вздохнул, жалея только об одном,
Что наслаждения часы, увы, не вечны.
Он вышел, скрипнув половицей,
Свой бесшабашный продолжая путь,
Какое дело жителю столицы,
Куда из-за дождя пришлось свернуть.
Текут безудержной рекой года,
Воспоминанья тихо угасают,
Была ли счастлива в тот день она?
О да! Об этом дождь и ветер знают.
Плывут по небу сёстры облака,
Сонату на деревьях поют птицы,
И обнимая друга, рыжего кота,
Ребёнок маленький резвится.
Кто станет её в мыслях осуждать,
Она отдалась страсти без сомненья,
За то теперь целует нежно мать,
Ребёнок, в её скромный день рожденья….
Пусть дождь намочит счастье у дороги,
Наверно данник – жизни одолжение,
Коснулся молча сердца недотроги,
Брутальный странник, вестник проведения.
  ©  Юрий Прокопенко.
aleksija Оффлайн · 28.07.2014 в 23:09
aleksija

Гарно ,дякую ,Юра
Cюзi Оффлайн · 28.07.2014 в 23:57
Cюзi

prokop, а що тебе надихнуло написати його?
prokop Оффлайн · 29.07.2014 в 00:06
prokop

последнее время черпаю образы из своего воспалённого воображения. А что не понравился стих?
abonent_82 Оффлайн · 29.07.2014 в 00:37
abonent_82

я так розумію, Хтось цікавить, чи не є данний твір- автобіографічним smile
цікава історія, схоже як в фільмові Брат-2, героя збила в америці молоденька дівчина, закоцана безпросвітньою американсьою буденністю, додому відвезла, налякана, Данило, як справжній мен не розгубився smile
 а взагалі колись дуже лякали такі жінки, ось вона тобі про любов, палкі почуття, трах-бах перший зустрічний, і вона його, чи він її,
prokop Оффлайн · 29.07.2014 в 00:42
prokop

я бы рад, но на Атланта я не тяну, да и детей у меня к сожалению пока нет....
aleksija Оффлайн · 29.07.2014 в 00:47
aleksija

Ну ,може ще будуть ?
abonent_82 Оффлайн · 29.07.2014 в 01:48
abonent_82

ти хотів сказати зараз не тягну, скромний, звичайно тягнеш, з певними допусками smile а  років за десять назад мабуть ого-го, як тягнув smile
aleksija Оффлайн · 29.07.2014 в 02:09
aleksija

Ось свіженький знайшла ,у себе на листочку на листочку ...
Все холодней становится в круге ,
Не верят ни добру и ни словам ,
Все чаще хочется кричать ...
Болит и ноет от насмешек ,ран души  ,
Но я молчу ,хоть это очень трудно .
Прошу у Бога и любовь и дружбу ,
Как прежде свету верю и зову ,
Но рушат все :зависть ,злоба и разлука ,
О, как их много и зачем – я не пойму ?
Вот сново ночь , а я терзаюсь в мыслях ,
У вижу ли счастливую судьбу ?
Не знаю ,ведь ,судьба не пишет писем .
Лишь говорит –живи ,
И я –живу .
18.06.2014
prokop Оффлайн · 29.07.2014 в 02:17
prokop

ну всё относительно. вот я лет 10-12 назад

Додано (29.07.2014, 02:17)
---------------------------------------------

Цитата aleksija ()
Не знаю ,ведь ,судьба не пишет писем .Лишь говорит –живи ,
И я –живу .
v
aleksija Оффлайн · 29.07.2014 в 02:20
aleksija

Ну ,не Атлант ,але ,сказати ,що поганий не скажу ,головне в людині - душа .
Бо зовнішність ,іноді ,буває оманливою .
abonent_82 Оффлайн · 29.07.2014 в 10:41
abonent_82

aleksija, яка холодна ніч, в цілому всесвіті тільки ти зі своїми почуттями, ще Бог дивитисься згори,
Cюзi Оффлайн · 29.07.2014 в 11:13
Cюзi

prokop, ні, мені просто було цікаво, бо чомусь думала, що твої вірші на пряму чи побічно розповідають про події чи переживання в твоєму житті
prokop Оффлайн · 01.08.2014 в 17:44
prokop

Незламні герої

Незламні герої, анексії час,
Скінчились набої, війна без прикрас,
Зажурені ранки нагальних проблем,
Штабів обіцянки: "прикриєм вогнем".
Там снайпер працює - він смерті рука,
А мати нервує, чикає дзвінка,
Синочку мій милий себе збережи,
Батьківському болю немає межі....
Незламні герої, країни сини,
У відчаю морі спасіння човни,
Не зрадити волю - то честі наказ,
Звільнити скоріше Луганськ і Донбас.
Там люди чекають, що сонце руде,
В наступний світанок життя принесе.
Ваш дух - ваша зброя, вклоняюся вам,
Незламні герої - ви мужності храм!
aleksija Оффлайн · 01.08.2014 в 22:06
aleksija

thumb класно
vovabevz Оффлайн · 03.08.2014 в 23:32
vovabevz

Привіт друзі,,радий бачити що  вас є чим поділитись,гарні вірші,...
prokop Оффлайн · 05.08.2014 в 10:18
prokop

Мандруючи до щастя

Ти розумієш, десь на глибині,
В думках, в душі і майже вже на дні,
З’явився ніжний образ твій,
Він раптом утворився з моїх мрій.
І там живе, росте і сумніви долає,
Твоє і’мя тихенько промовляє,
Не знаю чим закінчиться це все,
Коли наш вітер радість принесе,
Коханням літер розламає грати.
А взагалі я ніц не хочу знати,
Не ворожити як воно буде,
Життя іде, нове, цікаве, будь де,
Опинишся мандруючи до щастя,
Але так хочеться у тебе серце вкрасти,
І марно марити про тебе, про одну,
Чубарити нестримну ту журбу.
Така от драматичная холера,
Життя – то споконвічная прем’єра.
© Юрий Прокопенко.

Додано (05.08.2014, 10:18)
---------------------------------------------
Всем доброе утро!

Cюзi Оффлайн · 05.08.2014 в 10:42
Cюзi

prokop, дуже дуже гарно і музичний супровід
vovabevz Оффлайн · 05.08.2014 в 22:36
vovabevz

prokop,гарно,мені дуже сподобалось,приємно здивований твою українською,така не теперішня а ще та Шевченківська
aleksija Оффлайн · 08.08.2014 в 15:47
aleksija

Дійсно дуже гарно  thumb
prokop Оффлайн · 08.08.2014 в 22:58
prokop

Cюзi Оффлайн · 08.08.2014 в 23:12
Cюзi

prokop, ти все більше пишеш українською)))
в мене сьогодні були переживання схожі на нотки в твоєму вірші)
prokop Оффлайн · 08.08.2014 в 23:42
prokop

Цитата Cюзi ()
ти все більше пишеш українською)))
так, з'явилось натхнення от і пишу wink
aleksija Оффлайн · 08.08.2014 в 23:55
aleksija

Гарно
prokop Оффлайн · 08.08.2014 в 23:59
prokop

Дякую!
Ліс » Королівство_Гармонія » Толока » Ось,вона творчість!
Сторінка 9 з 12«12789101112»
Пошук: