Сторінка 3 з 3«123
Модератор форуму: Апельсинка 
Ліс » Королівство_Гармонія » Рiзна тематика » Хроніки "Школи самостійного життя"
Хроніки "Школи самостійного життя"
Cюзi Оффлайн · 16.06.2014 в 01:17
Cюзi

Цитата abonent_82 ()
ти до нього зі щирим серцем про зорі, а він в стойку
smile happy biggrin
abonent_82 Оффлайн · 16.06.2014 в 01:24
abonent_82

ага розвівся я значить  про щире серце smile
Фізкульт-привіт Оффлайн · 16.06.2014 в 15:10
Фізкульт-привіт

в моєму досвіду було багато таборів..  пригадуючи самий перший, спогади переносять мене в ті прекрасні часи і  малюють картину сонячних теплих днів в воєнному санаторії в м. Хмільник. знайомство з  гарним і чудовим колективом,перші треннінги, гарні кімнати смачні сніданки обіди та вічері.. в одну мить ти відчуваєшь себе потрібним людям і захищеним від душевних непорозумінь з самим собою, пізнаєшь богато цікавого,  приємне спілкування з людьми..
abonent_82 Оффлайн · 16.06.2014 в 20:51
abonent_82

о так, відчуття себе потрібним -це просто супер, одразу якось стає добре, а нове -яке воно захоплююче !!!!!
aleksija Оффлайн · 16.06.2014 в 21:29
aleksija

Так у Хмільнику було класно ,на свіжому повітрі їли ,бджілки поміж нами ,дискотеки ,було ,було ...

Додано (16.06.2014, 21:29)
---------------------------------------------
Бджілок немає ,є десь у альбомі Гармонії ,бо бачила

Cюзi Оффлайн · 26.07.2014 в 15:34
Cюзi

abonent_82 Оффлайн · 26.07.2014 в 19:55
abonent_82

це дуже природньо як ото в класиків "от большого ума, лишь тюрьма да сума, ти ж мисляча людина, не можеш по іншому, smile
abonent_82 Оффлайн · 09.08.2014 в 03:50
abonent_82

Справжні зустрічі не проходять — вважає герой одного чудового аніме, і не можна не погодитись з ним. Є в мене товаришка, Невидимка, інколи ми списуємось, по тому чи не тому питанні, інколи просто теревенимо, час від часу та рік від року, навіть роботу вона якось підганяла, дружимо значить, точно знаю, що вона — реальна, а не таємничий аккаунт  в безмежжі соц-мереж, і справжня в значенні —  щира людина з власними поглядами, мабуть ще досить поетична натура, наскільки можна бути поетичною натурою в наші дивні часи. Ну от одного часу ми перетнулись у всесвіті і ця зустріч триває...
Невидимка мило погодилась розповісти свої враження від табору, за що їй велике Спасибі.

Інколи нам усім потрібне своєрідне перезавантаження. Нові емоції, нові враження, нові знайомства, новий досвід…

До того як поїхати в табір у моєму житті була низка емоцій, які мене досить втомили, пофарбувавши світ у сірий колір. Тож коли випала можливість, мені стало цікаво, оскільки я люблю дізнаватись щось нове і знайомитися з людьми від яких можу чогось навчитися.
По приїзді в табір спочатку було досить незручно, згадався випадок коли мама мусила залишити мене саму на лікування в Одесі на 2 місяці, хоч і була маленька, деякі моменти дуже сильно врізалися в пам'ять. Ще я дуже не люблю просити когось про допомогу та ускладнювати іншим життя. Тому в перший день дуже перенервувала і вийшло так, що Рая, Лєна та інші за мене трошки переживали.
Здивувалася коли дізналася, що неподалік дитячий табір. Коли їхала, то думала, що буде як в санаторії: лікувальні процедури, а у вільний час досить нудно, сподівалася дивитися улюблений серіал по ТБ 
Але рада що в реальності все виявилося зовсім не так.
Я не люблю зарядку, та ми робили її всі разом і під музику, тому мені це дуже сподобалось. Взагалі це дуже добре робити щось разом.
Було цікаво зустрічатися зі спеціалістами, які відповідали на питання, що нас турбували. Дізналася багато нового і від товаришів по табору. Я захопилася впевненістю, силою волі та незалежністю Раї, так буде завжди. Думаю, вона з тих людей, які здатні змінити світ на краще, розвіяти стереотипи і повести за собою. Можете не вірити, але дивлячись на Лєну мені згадується пісня Ne-Yo – Miss Independent (Міс Незалежність). Я заздрю людям з такою силою волі і впевненістю як у них. Треба це в собі виховувати 
Коля здавалося знає відповіді на всі питання, але в хорошому сенсі цього виразу. Взагалі, я думала, і дотримуюся цієї думки по цей день, що сучасні освічені молоді люди, мають схильність задирати носа до неба  (Було кілька таких прикладів) І роблять усе щоб підкреслити відстань між ними і співбесідником. Коля ж, навпаки, у розмові створює атмосферу сонячного тепла і домашнього затишку. Я думаю не одна така, кому важко розбирати себе по поличках публічно, але у теплій і дружній атмосфері було легше це робити.
Я вважаю, що цей табір життєво необхідний для тих, хто хоче здобути впевненість у собі, нових друзів, відкрити для себе нові знання і місця, зарядитися позитивом, відкрити у собі якості про які раніше не здогадувалися.
Якщо ви вважаєте, що склянка вашого життя наполовину порожня, то перебування у таборі зробить її повною і ви побачите, що у вас завжди є шанс змінити щось на краще! wink

Невидимка
Cюзi Оффлайн · 09.08.2014 в 14:45
Cюзi

Гарний відгук)Передавай Невидимці подяку
Cюзi Оффлайн · 10.01.2015 в 01:40
Cюзi

самостійність це хороша штука, але тут головне знати міру)))
що скажете?
gosha Оффлайн · 18.01.2015 в 01:09
gosha

Шёл, вродибы, 2003 год. И был самый обычный,  для того возраста, июльский
вечер. Я, как обычно сидел за компьютером, играл в «Казаки». Не знаю популярна
ли эта игра сейчас, но тогда… Тогда это была, одна из самых-самых стратегий, в
которую играло подавляющие большинство счастливых обладателей ПК.  Тем временем родные (как сейчас помню) занимались глажкой постиранного и высохшего белью.
Раздался телефонный звонок… Я не сразу поднял трубку. Но подняв её, услышал голос Лены. Мы начали разговор, и спустя некоторое время, Лена – задала вопрос.
Юр (тогда я ещё, для всех (даже для себя, был Юрой)), у нас организовывается летний лагерь. Там будут разные специалисты: медики, юристы… Они будут проводить некую, просветительскую деятельность. Будет также работа и с психологом, потом какие-то спортивные конкурсы… Вообщем: программа обещала многое.
Выслушав, действительно увлекательное описание лагеря «Гармонии». Я сказал: «Мне нужно посоветоваться с родными и… И лишь тогда – смогу дать свой ответ. Но хотеть поехать – хочу».  Лену, данный ответ, с полным пониманием
поняла, ведь она многое знала. Знала и то, как это: когда  впервые - уезжаешь из дому, без родных,  на длительное время. Тогда ещё не было такой
социализации людей с ограниченными физическими возможностями, как сейчас. Тогда
это казалось «чем-то»… Хм, сейчас даже слово – трудно подобрать, для описания
того, чем это казалось…
Так вот, спустя малое время – за которое я успел: шокировать возможностью поехать куда-то, без родных, своих родных. Я перезвонил Лене, чтоб сообщить положительный ответ – на её предложение. Тогда мы тоже достаточно долго говорили. Лена пыталась вселить в меня веру в «нормальсть» и безопасность данного путешествия. И у неё это получилось, на столько, что две с половиной следующие недели (до начала лагеря) с нетерпением ждал начала лагеря.
Я не помню: как туда добирался (сам процесс), но абсолютно точно знаю: что это всё устроили – организаторы лагеря. Момент, с которого я помню свой, самый, первый и самый запомнившийся лагерь – это как «заполнялась»: людьми на колясках, волонтёрами, сумками с вещами аллейка – ведущая к жилому корпусу…
Эта «картина», на некоторое время – словно замерла. Одни организаторы –
бегали в процессе завершения ново возникших, по ходу расселения, дел. Другие –
успешно пытались обеспечить нам, на тот момент, максимальный уровень комфорта.
И тут, кто-то из организаторов – предложил: «не терять время и ознакомится с правилами лагеря». Помню, что не все, из них, мне понравились. Одно из непонравившихся правил, потом стало–самым важным, для моего пребывания там. Затем мы заполнили некие формуляры, и поставили росписи (как кто мог), про ознакомления со всем вышеупомянутым. И что называется «начались открытия».
Первым открытием были – волонтёры и организаторы. Я не знаю, как кого, но меня они удивили. Удивили, ведь я не мог подумать, то что (по сути) чужие люди – будут «носиться» с нами, как с родными. Пытаясь обеспечить: максимальный комфорт пребывания там.
«Открытий» было много. Подавляющее большинство, из них, оказались положительными. Я вновь встретил знакомых (с которыми, по собственной глупости – перестал общаться). Познакомься с новыми людьми. Понял – что мы (люди с ограниченными возможностями) нужны не только своим близким, но хоть и немногим, но и другим людям. Кроме того, произошло два – предопределяющих, следующие годы жизни, события. Одно из них – я очень изменился внутренне. Это произошло благодаря – психологическим тренингам, которые очень тяжело мной переносились. Из-за них, даже хотел прекратить – своё пребывание в лагере, но… А второе… Хм… Догадайтесь, что происходит в эмоциональной сфере человека, когда тебе «+/-« 17.
И на само-то деле, оба эти события, по личной важности, для меня – оказались равны. Каждое, из них, имело длительное продолжение и отклик, в середине меня. Но увы, не нашло, по моему мнения, адекватного отклика, во внешнем мире. Наверное потому, я немного отдалился, от основной части, своего, прежнего «круга» общения. Жалею ли я об этом? Да, нет, просто так получилось. А пишу, я это для людей, которые могут «попасть» в подобную ситуацию. И Вам говорю: «лучше быть самому, но собой, чем кем-то чужим, но со всеми; потому как – когда все «уйдут», то тебя не останется». Но Вы можете , в этот капкан и не попасться, потому... В любом случае, ваша жизнь, после пребывания в лагере – измениться. И по идеи – к лучшему. Вопрос лишь – в том: «готовы ли Вы, к этим изменениям?».
Тогда, я оказался – не готов. А сейчас, я отдал бы многое, чтоб вернуться и повторно прожить: те, 7 дней, июня 2003го!!!
aleksija Оффлайн · 18.01.2015 в 02:27
aleksija

Дякую ,Гоша
Cюзi Оффлайн · 18.01.2015 в 12:06
Cюзi

gosha, Дуже дякую)))
А я чомусь думала, що твій перший табір був у 2006-му?
aleksija Оффлайн · 19.01.2015 в 20:58
aleksija

Ні ,Сюзі то був 2004 й рік і 6 корпус ,бо я Гошу пам'ятаю
aleksija Оффлайн · 19.01.2015 в 20:58
aleksija

aleksija Оффлайн · 19.01.2015 в 21:01
aleksija

Ось ще це у мене в папці 2004року табору
aleksija Оффлайн · 16.08.2015 в 01:13
aleksija



Додано (16.08.2015, 01:13)
---------------------------------------------
Ліс » Королівство_Гармонія » Рiзна тематика » Хроніки "Школи самостійного життя"
Сторінка 3 з 3«123
Пошук: